Особиста історія
Історія одного годинника. Годинника, який врятував життя в Маріуполі — місті, яке перетворилося на пекло
Регіональній координаторці проєкту Молоді лідерки миробудування Ользі Свєтлічній вдалося евакуюватися з Маріуполя. Ділимося цією історією її словами.
2 березня 2022 в місті Маріуполь зникло світло…тоді ми думали це на кілька днів…а зараз світло в Маріуполі для мене погасло назавжди…бо домівки колись відбудують, а тисячі маріупольців закопаних в землі під тими домами не повернуть…

В той день я одягла свій годинник аби розуміти яка ж година…щодня все складніше будо рахувати який же сьогодні день, яка дата…але час - це було найголовніше!!! Кожна хвилина була на рахунку та мала свій сенс…після 10 березня, коли ми втратили дім, я почала вираховувати найбільш безпечний час, проміжки тиші між відльотами та прильотами снарядів і ЦЕ врятувало нам життя.

Фото: героїня історії Olha Svetlichna

Найбільш безпечний час мені видався з 8:00 до 9:00…в цей час я наважилась повернутися до зруйнованої квартири та витащити з під завалів трохи їжі, води, одягу та ковдри. В цей час я виходила до костру зробити чаю, відварити картоплі…коли така розкіш була…

Проміжки тиші між відльотами та прильотами снарядів були 7-10 хвилин….так від сховища до сховища на протязі 1,5 години ми з мамою та собакою бігли з речами до автівки коли на 17му мікрорайоні почався запеклий бій.

І ось через два тижні окупації ми почули що можна спробувати вибратися з того пекла…ГОСПОДИ дякую, що авто вціліло!!! А палива вистачило рівно до Запоріжжя! 15 березня ми вирушили з Маріуполя 17го я була в Запоріжжі…кожні кілометрів 30 нас та нашу автівку перевіряли орки-покидьки…коли ми вирушали мені радили позбутися годинника аби не виникло проблем, але ні на мить я не замислилась аби викинути свого годинника!

Я поклала його в кишеню і знала…врятував мене в пеклі…врятує і на шляху з пекла…і так годинник став оберегом.

Крізь мінні поля, обстріли градів і тих виродків я собі просто їхала пам’ятаючи, що я «молодець і все зможу»…