Проєкт «Невидимий батальйон»
Висвітлення жіночих облич війни
Під час війни вкотре з’явилися дискусії щодо побутово-патріархального розуміння війни, за яким чоловіки воюють, а жінки сидять вдома «під захистом» з дітьми. Вважається, що жінка може в небезпечній ситуації захистити своїх дітей, але образ воїна в культурі має суто чоловіче обличчя. На щастя, з’являється дедалі більше висвітлення жіночих облич війни.
Проєкт «Невидимий батальйон» виник ще у 2017 році як ініціатива жінок, котрі добровільно пішли воювати. Зіткнувшись із проблемами нерівності та невидимості, вони почали адвокаційну кампанію. Нормативно-правова база й інфраструктура ЗСУ фактично не передбачали жінок на бойових посадах в умовах реальної війни, тому зараз ситуація досі є далекою від ідеальної.

Окрім цього, поширеною стала дискусія українських та західних феміністок. Стандартна феміністська позиція полягає в критиці і несприйнятті війни та мілітаризму як таких, оскільки війна — це патріархальне явище, наслідок маскулінної боротьби за владу й територію. В ідеальному феміністичному світі воєн не мало би бути. Показово, що російські феміністки відкрито не засуджують агресію рф, інколи навіть виправдовують дії росії. Західні феміністки часто виступають проти надання Україні зброї їхніми урядами, оскільки це начебто заохочує подальшу війну. Однак, український феміністичний рух продовжує пояснювати та адвокатувати необхідність боротьби за свою землю та те, що відповідальність за війну росії лежить колективно на всіх громадянах.

Фонове фото: Вікіпедія